Весною це квітучі магнолії та черешневі сади, літом – лавандові поля і небесно-блакитне море, восени – розові фламінго, а зимою – вино, дозріваюче в підвалах між холмами. Це – Прованс!

Прованс – суміш сільського спокою з кам”яними хижками, оксамит туману між горами і море, приємно-тепле ще в жовтні, наповнене найбагатшими і гламурними людьми цього світу.

Минуле і сучасне знаходяться тут дуже близько і, на щастя, не перемішуються.

Ідея цієї подорожі визріла у мене пару років тому, але весь час щось заважало. Я ходив навколо Провансу з сходу та заходу, але всередині ніколи не був. І тільки Йолка періодично нагадувала на радіо: “А там іще маленько і Прованс” 🙂

В одній з попередніх подорожей, знайома озвучила свою мрію: “Хочу проїхатись по південному узбережжю Франції”. Я запам”ятав.

Як відомо, добрий співучасник, це вже половина подорожі. Друга половина, це момент придбання квитків, коли подорож стає невідворотньою. Для нас цей момент наступив у кінці серпня, коли настрій потребував чогось незвіданого, а квитки з Будапешта в Мілан по 10 євро, спонукали до дій.

Ми придбали квитки на початок жовтня. Один з простих секретів недорогої подорожі, це не “лізти” туди в гарячий сезон. Виберіть час, коли погода, природа і кількість туристів сприяють гарному відпочинку. Для Прованса вересень-жовтень це золота пора.

Закінчивши робочий тиждень, ми сіли на авто і поїхали в Будапешт. Приїхавши в Косонь в 19:30, ми “узріли диво”. Наша машина була єдиною на українській та угорській стороні. Прохід через кордон зайняв неймовірні 15 хвилин.

Ніч провели в готелі, недалеко від аеропорту і вже о шостій наш літак відірвався від землі. В 7:30 були в Мілані. Трохи далеко від цілі, але хотіли побачити і Прованс і Південний берег Франції.

На місці нас чекав приємний бонус від Europcar — безкоштовні вихідні, оскільки за програмою лояльності, після трьох замовлень надають безкоштовний уікенд.

Проїхавши менше ніж 200 км на південь, ми вискочили на узбережжя, недалеко від Генуї. Обабіч траси, гарячо-кольорові будинки ціпляються за скелі. Кожний клаптик використаний під будинок чи сад. Із-за нестачі землі, люди навчилися будувати там, де навіть ходити важко.

Біля Вентімільї з”їхали з автобана, заплативши 29 євро, та поїхали по звичайній дорозі, щоб більше побачити. Декілька разів, нам зустрічали скелі дивної форми, які приковували взір.

На в”їзді у Францію, знаходиться симпатичне містечко Ментон. Всі авто на кордоні перевіряються озброєними поліцаями. Ситуація з безпекою у Франції непроста.

Першим пунктом нашої подорожі було Монако. Маленьке князівство на берегу Середземного моря. Часто, спостерігаючи в подорожах багатство, відчуваєш що воно не вписується в оточуюче середовище, кричить, що воно там тимчасово. В Монако багатство виглядає дуже природньо.  Компактно, розкішно, комфортно.

Князівство насичене зеленю. Багато парків і рослинності. Це єдине місто на узбережжі, де ми бачили хмарочоси.

Покатались на авто по Монте Карло, впізнаючи траси Формули-1. Здивували дороги в тунелях, які у світлі фар, блищать, наче посипані діамантами.

Місто невеличке і його можна обійти за день.

Ми просто роздивлялись і не відвідували музеїв чи атракцій. Серед найбільш відвідуваних атракцій – Океанографічний музей та казино Монте-Карло, в яке можна зайти безкоштовно і не напружуючиь програти свої гроші.

Як і всюди у Франції, в Монако дуже багато побитих авто. На наших очах, мотоцикліст ззаду “догнав” Мерседес і “зсипався” біля його бамперу. Водій авто навіть не вийшов подивитися, що сталося і які пошкодження він отримав. Побачив, що мотоцикліст зміг встати і поїхав собі далі.

Переключаючи французькі радіоканали, не зрозуміли, як туди попали Потап і Настя. Виявляється? щоб монтекарлівчани, які вийшли з колишнього союзу, не відчували ностальгію, для них грає місцева радіостанція Байкал!

Подивившись на Монте-Карло і проїхавши крізь Ніццу, ми виїхали на автобан та відправились у серце Прованса, місто Екс-ен-Прованс, де у нас були зарезервовані апартаменти. Ціна чотирьохмісного двохрівневого номеру з кухнею склала 75 євро.

Швидко повечерявши, відправились на вечірні оглядини міста, яке називають найгарнішим в регіоні. Прийшовши в центр, ми побачили зграї птахів, які ніби у фільмі жахів, зриваються у повітря і тікають від чогось. За пару хвилин зрозуміли. Позаду, на нас насувалася величезна чорна хмара, яка перекривала все небо. Через мить вже тікали від зливи.

Забігли в ресторан, присіли, замовили пити, але виявилося, що просто пити в ресторані не можна, треба їсти або звільнити столик. Вибрали менше з двох зол і знову наїлися, але неприємний осад на душі залишився.

Втрачені оглядини вдалося компенсувати зранку. Пусте ранкове місто виявилося дуже гарним.

Старенькі вулички сходяться на площах з фонтанами.

Автентичні французи торгують книгами. З буланжері розноситься аромат свіжої випічки.

На цей день у нас була запланована поїздка справжнім Провансом – горами і селами. Звісно, часу було обмаль, тому вибрали два пункти для ознайомлення – Боні і Авіньон.

Дорога петляє серед пагорбів. Серпантини доріг відкривають чудові панорами. Зробивши декілька зупинок, ми дивувались, чому навколо пахне супом або вегетою. Мабуть, якась місцева трава, але ми не зрозуміли яка.

Боні виявився колоритним містечком, що розкинулось на холмах, серед лісів та виноградників. Випили каву і пішли прогулятися.

Прованська погода виявилася дуже норовливою і на наших очах місто почало занурюватися в туман.

Панорами швидко зникли в молочній хмарі, а ближні пейзажі стали таємничо-романтичними.

Сідаючи в машину, отримали дозу адреналіну, побачивши галопуючого на нас кабанчика. Якимісь чином, він вибіг з лісу на дорогу і тікав від авто. Ми ледь встигли вихватити фотокамеру, як він перемайнув через забор, скотився з кількаметрової вистоти в обрив і побіжав далі. На декілька хвилин, у всіх з”явився атракціон по вишукуванню кабана серед дерев.

Недалеко від Боні, знаходиться Шато Канорг, на якому знімали фільм Хороший рік від Рідлі Скотта.

Воно зачинене, знімати заборонено, але ми не втримались і зайшли трохи глибше.

По дорозі, періодично зупинялися і робили фото будиночків, але зрозуміли, що не можна зупинятись кожні два-три кілометри. Так часу не вистачить нінащо.

По-дорозі зустрічалися виноградники, з яких ще не зібрали врожай. Зупинились біля одного та поласували чужим врожаєм. Насичений цікавий смак. Не знаю, що це був за сорт, Сіра чи Каберне фран, які популярні в цих місцях, але точно не Ізабелла.

Наступним стало місто Авіньон – середньовічна папська резиденція, обнесена кріпосною стіною.

Невисокі мури добре збереглися, мабуть серйозні війни не доходили сюди. Багато років тому, Папи Римські перебрались в Авіньон з неспокійного Риму та направили всі кошти на будівництво свого міста-замку.

Надивившись на його велич і середньовічне багатство, ми знов попали під дощ. 

Прийшлося збиратись і їхати у більш теплий клімат – на узбережжя Канн.

Тут ми замовили сімейні апартаменти. У несезона є свої переваги, чотирьохмісний номер, який стандартно коштує 225 євро, обійшовся нам у 85. Море і повітря ще тепле, а ціни значно приємніші. Ось вигляд з вікна.

Ми не могли не зануритись. Спробували водичку і звечора і зрання. Дуже приємна, як на початок жовтня.

На наступний день, хотіли відвідати Геную, але замінили її на Савону, оскільки дізнались, що в Савоні, колишня ужгородка Тетяна Харчук, відкрила свою майстерню та магазин шкіряних виробів. Магазин, нажаль, виявився зачиненим.  По Савонні прогулялися, на фортецю подивилися… 

… та в морі поплавали.

На зворотній дорозі, поверхнево завітали у Мілан та поспішили в аеропорт. Під ранок, в холодному проливному дощі, вже перетинали угорсько-український кордон. Через дві години на роботу, а останні три дні відчуваються чимось дуже далеким, з іншого світу.

Бюджет нашої поїздки на 4х осіб:

  • їжа – 230 євро;
  • готелі – 215 євро;
  • пальне – 150 євро;
  • оплата автодоріг – 90 євро;
  • страховка та інші витрати – 35 євро.

В результаті маємо 180 євро на особу + квитки на літак по 20 євро. 

Читайте більше заміток в Фейсбук.

Читайте також:

Подорож на авто: 7 причин “за”

Як спланувати подорож Європою

Подорож на авто: як підготуватись і чому приділити увагу

Аеропорт Будапешт: що потрібно знати