Подорож вихідного дня, це щось особливе. Ловиш себе на думці, що треба кудись поїхати, на думку приходять якісь далекі краї, а виявляється що поряд є цікаві місця, які ще не бачив. Ми дуже часто залишаємо без уваги, місця які знаходяться на відстані сотні кілометрів від нас.

І дуже часто, попадаючи туди, думаєш: “Як же я міг це пропустити. Це просто бомба…” 

Невеличке фото, щоб розбурхати апетит…

Так сталося і у нас з поїздкою вихідного дня в сусідні райони Угорщини. Тема поїздки була дуже банальна – відвідати 5-6 палинковарень, подивитись на виробництво та провести дегустації угорської палинки. Ідея подорожі народилася вже давно, оскільки сам захоплююсь виготовленням дистилятів, але повертаючись до першого абзацу, спочатку прийшлося відвідати всякі далекі країни, а вже потім регіон Саболч-Сатмар-Берег. Закріпилася ідея, декілька місяців тому, коли кавуючи з Олексієм Думою, з”ясували, що він теж любить варити, куштувати і має бажання подивитись на угорський досвід. Все інше було справою техніки.

Зібрали команду любителів, знайшли автобус з терпеливим водієм і вирушили в подорож. Ось наша команда.

Палинкарня Panyolai

Першою зупинкою була палинкарня Паньолаї, яка рахується угорським лідером по сливовій палинці.

Палинкою може рахуватися тільки продукт, який вироблений з угорських фруктів без додавання цукру, який бродив, варився і був розлитий на території Угорщини.

Виробництво тут відбувається в 500-літрових мідних дистиляторах. За процесом слідкує майстер варки, який хоч і орінтується на показники датчиків і автоматики, але початок відбора правильної фракції контролює на смак та запах.

Виробники, чиє ім”я вже щось значить на ринку, намагаються використовувати пляшки власного дизайну, які виробляють переважно у Франції.

На дегустацію нам запропонували 4 види палинки та 1 вид у вигляді бонусу. Серед них варто відмітити сливу, яка має класичний чистий, але трохи грубий сливовий смак та “золоте яблуко” – яблучна палинка настояна на свіжих яблуках.

Паромна переправа

Після дегустації, навігатор впевнено не хотів вести нас коротким шляхом. Виявилося, що перед нами паромна переправа, яку він не “бачить”.

Завдяки колоритному паромщику, ми швидко перебралися на інший бік Тиси.

Палинкарня Talleros

Другий візит був у дуже гарну місцину – шоу-палинковарня Таллєрош.

На території було озеро, фонтан, місце для виїздної весільної церемонії і багато уваги приділеної дрібницям.

Виявилося, що шоу приділяється більше уваги ніж палинці. Це було найгарніше місце серед усіх, але перші проби продукту виявилися з однотипним смаком і без запаху.

Хоча в кінці нам запропонували палинку з груші Вільямс та айвову палинку, які мені дуже сподобалися і я навіть придбав пляшку.

Цікавим моментом візиту на виробництво була котельня, яка працює на кісточках з черешні.

Палинкарня Zsindelyes

На кінець дня ми запланували відвідати ще одну дуже відому в Угорщині палинкарню –  Жіндельєш. Їх вишнева палинка настояна на свіжій вишні, виявилася неперевершеним продуктом. Вона отримала 22 золоті медалі на різних дегустаційних конкурсах.

Особливістю даного заводу є те, що початковий капітал вони заробили, виготовляючи горілку Распутін, Білий орел і т.п. для ужгородського бізнесмена Сергєя, як вони його називають. Ці гроші дали їм змогу придбати правильне обладнання і перебудувати бізнес.

Правильне вживання палинки передбачає використання погарчиків у формі тюльпана, який дозволяє задіяти рецептори запаху в процесі зловживання. Для того, щоб аромат відкрився, необхідно щоб палинка була кімнатної температури та бажано мали невисокий градус. Найкраще аромати відчуваються між 38,5 до 45 градусів міцності.

Місто Токай

На ночівлю ми переїхали в місто Токай, де сходяться річки Тиса та Бодрог. Замовили вечерю в ресторані на берегу річки та пішли відпочивати.

Зранку здійснили швидку екскурсію по сплячому Токаю. На зустріч нам попадалися переважно бабки на велосипедах. Мабуть їхали за свіжим хлібом.

Не дивлячись на те, що Токай – це туристичний центр східної Угорщини, дуже багато будинків пустує та виставлено на продаж. Це типова проблема Східної Європи, коли місцеві їдуть на заробітки, щоб покращити життя, а на їх місце прибувають українські працівники.

Палинкарня Bestillo

Взагалі, другий день наповнився у нас “вау” ефектом. Зранку ми поїхали в регіон, який славиться своїми абрикосами і відвідали палинкарню Бештілло. Всі продегустовані взірці були на висоті, вони були ароматніші і смачніші за все, що ми куштували попереднього дня.

Абрикосова палинка Бештілло, рахується найкращою абрикосівкою Угорщини.

Всі виробники пробують себе в особливих продуктах, як палинка з малини, суниці, терена і подібних продуктів. З 100 кг фруктів отримують всього 3-4 літри алкогольного напою. Тому, деякі особливі напої коштують, нереальні для нас, 1800 грн за 0,5 літра. Хоча середня ціна в межах 400-500 грн для нас теж не дуже адекватна.

Фортеця Болдогковар

По дорозі на Бештілло, ми побачили замок Болдогковар. Ми не змогли оминути його і після дегустації повернулись на екскурсію. 

Замок височить над рівниною і з його стін відкривається неймовірна панорама кілометрів на 30-40 в кожен бік. Всередині багато зал з археологічними знахідками, старовинними монетами та зброєю, історичними інсталяціями, камерами тортур і т.п. Однозначно вартує тих 80 грн, що віддали за вхідний квиток.

Колись, один з угорських королів, тікаючи від турків, сховався в будинку селянина. Йому вдалось врятуватися і він не забув віддячити селянину. Подарував йому землі, але за умови, що той збудує фортецю, для захисту кордонів. У селянина було сім дочок і він почав віддавати їх заміж, тільки за тих, хто погоджувався протягом року будувати замок. І збудував його за сім років.

На завершення, ми відвідали палинкарню Токай Спіріт. Знали, що вона буде сама насичена в частині дегустації, але не знали, що її продукт буде самим дешевим та низькоякісним.

Слід зазначити, що я порівнюю з найкращими продегустованими продуктами. Нажаль, низькоякісна угорська палинка, дасть фору більшості українських самогонів.

Отже, не треба їхати далеко, щоб побачити щось нове. Озирніться навколо.

П.С.: вся подорож, з дегустаціями, проживанням, вечерею і транспортом обійшлася, всього лиш, біля 100 євро на особу.

Читайте більше коротких заміток у Фейсбук.