Коли я їхав у Південний Китай, то особливо не задумувався яким він буде. Нема сенсу загадувати, приїду – побачу. Хоча, в голові трималася незрозуміла суміш стереотипів, про неякісні товари, брудні міста і сумнівну китайську їжу.

По факту, Південний Китай мене дуже позитивно вразив. Суміш моїх стереотипів, він розірвав на малесенькі шматки. Для мене це 37-ма відвідана країна і я не пригадаю, де я ще мав стільки вражень.

Я відвідав тільки південну частину Китаю – провінцію Гуандун, де проживає 100 млн. осіб, де була створена перша економічна зона і яка завжди підглядала за вільним Гонконгом.

Розповім про побачене не в хронологічному порядку, а в тематичному, так легше буде намалювати загальну картину.

Місто і архітектура

Місто в якому ми провели найбільше часу – Гуанджоу. В ньому є все – нові хмарочоси,  старі багатоповерхівки і дуже старі двох-трьох поверхові райони, які схожі більше на нетрі.

В Китаї нема приватної власності на землю і держава здає її в багаторічну оренду. Якщо у держави є потреба в землях під великий проект або Ви неефективно її використовуєте, то держава може розірвати договір оренди, забрати її і збудувати щось, наприклад автомагістраль.

Квадратний метр жилої площі коштує 7-10 тис. доларів. Причому, купуючи квартиру площею 70 квадратів, доведеться додатково оплатити біля 20-30 квадратів під’їздів, ліфтів і тому подібних непрямих задоволень. Вишенькою на цьому торті є те, що квартира не передається у власність покупця, а тільки на використання протягом наступних 70 років.

Китайці намагаються показати, що не відстають від сучасного світу. В центрі  Гуанджоу височить телебашта, яку запустили декілька років тому. Її висота досягає 600 метрів, а виконана вона у формі гіперболоїда. Певний час вона була найвищою у світі, поки в Дубаї не відкрили Бурдж-Халіф.

Оглядова площадка на висоті 488 метрів і на сьогодні є найвищою в світі. Тут є оглядова площадка з капсулами, які їздять навколо всьої башти. Якщо хочете полоскотати нерви, можна спробувати атракціон Небесне падіння. Сідаєте в крісло, піднімаєтесь на висоту 485 метрів, а потім падаєте до 455.

В центрі нового бізнесового району, знаходиться саме гарне місце в Гуанджоу – це площа Місто квітів. Вона знаходиться на березі річки, оточена сучасними висотками і наповнена зеленню. Вночі включається яскрава підсвітка і все стає трохи казковим.

Також, варто пройтись по Перловій ріці на екскурсійному кораблі. Побачите місто під новим кутом, а заодно можете прийняти участь в чайній церемонії.

Їжа

Раніше ми сперечались з колегами і друзями, яка кухня краща, французька чи італійська. Тепер я знаю відповідь – кантонська. Вона комбінує таку кількість продуктів і смаків, що нам українцям навіть не снилося. (Кантон – це інша назва провінції Гуандун)

Перше, що вартує відмітити в місцевій кухні – це всеядність. Якщо хочете спробувати хробаків, жуків чи коників, вам в Гуанджоу. В ресторанах де ми були, не було хробаків у меню, хоча й не факт що ми б спробували. Ми пробували все, що стосувалося морської живності, м”яса та традиційних кантонських страв.

Візитівкою регіону є Дімсам – пельмень з прозорого тіста з різними начинками. Класикою є начинка з креветок. У нас їх подавали на сніданок в готелі, і це страва, яка закінчувалася найшвидше.

Ще одною відомою стравою є гусь по гуанджонськи. Це місцева відповідь качці по пекінськи. Її готують цілою і так само подають на стіл, разом з лапами, головою і навіть гребінцем на голові.

Кантонське барбекю – страви з свинини, в кисло-солодкому соусі. Солодкуватий смак, а точніше комбінація солодкого і кислого, солодкого і гострого це основа місцевої кухні.

І звісно морепродукти, в дуже-дуже багатьох варіаціях. В одному з ресторанів, клієнти вибирають бульйон та різні м”яса, які варять в цьому бульйоні. Виходить дуже смачно і незвична атракція в додаток.

Серед особливих продукт був якиїсь молюск, якого я не міг назвати інакше ніж ракушкочлєн.

Коли зварили його в супі місо, то смак був дуже файним, хоч я й не можу визначити на що було схожим.

Продовження буде…

Читайте більше коротких заміток в блозі Подорожуй.