Закарпатське прислів”я каже, хто рано встає, той все має. Пивна подорож має починатись рано, тому ми прокинулись і помчали до французького кордону.

Найкраще пиво в світі

Біля кордону знаходиться абатство-пивоварня Westvletteren. У тих хто розуміється на пиві, читаючи це мають початись невеличкі конвульсії.

Westvletteren

Це абатство, яке варить найкраще пиво в світі (згідно різних незалежних рейтингів). Монахи-трапісти, сповідують філософію, яка забороняє їм заробляти кошти для накопичення, а дозволяє тільки заробляти на проживання. Тому вони варять, стільки скільки їм вистачає і не більше.

Абатство Вествлеттерен

Вони не продають пиво дистрибуторам, магазинам і т.п. Купити можна тільки в абатстві або в сусідньому пабі In da Vrede, куди ми і зібрались. Для того, щоб придбати в абатстві, треба записатись в чергу, не частіше ніж раз на три місяці, і забрати свої 12 чи 24 пляшки в одні руки.

In da Vrede

Зрозуміло, що там де є дефіцит, народжується пропозиція. Пиво, яке коштує в пабі від 4 до 5 євро, продається в магазинах по 15-18 євро, а в Україні були спроби продати по 30 євро за пляшку.

Найкраще пиво у світі

Ми спробували три види, які вони варять, в т.ч. і відому “дванадцятку”. Однозначно, пиво світового класу! Хоча пізніше, ми знайшли екземпляри, які нам сподобалися навіть більше.

Дегустація Вествлеттерен

Взагалі, я був за кермом. Мені не можна! Але хто втримається?

Замінник найкращого пива в світі

З Вествлеттерену ми відправились у Ватоу, на пивоварню Святого Бернарда. Це місце, яке протягом 46 років (до 1992 року) варило пиво для монахів Вествлеттерена. Тобто вони знають рецептуру і мають дуже схожі умови, по мікробіології, з найвідомішим пивом у світі.

St.Bernardus

Ми приїхали зарано, тому змушені були шукати місце, де провести дві години. Заїхали в центр села, знайшли єдиний працюючий ресторан, який виявився по сусідству з місцевою пивоварнею, і зробили дуже цікаву річ.

Ми провели сліпу дегустацію “дванадцятки” Вествлеттерен і “дванадцятки” Святого Бернада. Чи розпізнали ми справжній Вествлеттерен? Чи відрізнили Бернардинців?

Westvletteren vs S.Bernard

Ні! Голоси розділилися 50 на 50. Звісно круто, що я був у правильній половині, але це близько до випадковості.

Сліпа дегустація Вествлеттерен і Сент Бернардус

Пізніше виявилось, що основна різниця у хмілях, які вони використовують. Бернардинці мають свої поля і вирощують хміль, а монахи купують готовий. Мікробіологія і вода, звісно теж впливає, але пивоварні знаходяться на відстані 10 км по прямій, тому зупинимось на хмілі.

Пивоварня Святого Бернарда, це сучасне потужне підприємство. Нам показали і старі музейні експонати і через скло, сучасне виробництво. А потім, як завжди – дегустація!

Колись, Вествлеттерен вільно продавався. Монахи варили для себе, а бернардинці на продаж, але з часом орден-трапістів вирішив, що це гріх, і забрав ліцензію у пивоварів-комерсантів.

По закінченню, подарували по ящику пива і погарчику. Те, що саме не смачне і не поміститься в шлунки, завтра прийдеться залишити в аеропорту.

З під французького кордону, де ми були, розвернулися і поїхали в центр Бельгіїі – в Гент. По-дорозі, повернувши ключі в готель, щоб не платити 250 євро штрафу. (це привіт, тому хто забув)

Пивна мапа Бельгії

На полях можна зустріти дуже цікавих корів – бельгійських синьо-білих, хоча правильніше було б назвати їх бельгійськими прокачаними.

Пиво без хмілю

Приїхали у Гент – це столиця грюто-варіння, думали ми, поки не спробували. Пивоварня з величним ім”ям Грют, виявилася чи то маскарадом, чи невдалим виробничим цехом, в якому гід постійно не міг відповісти на запитання, а деталі не складались у цілісну картинку. Як сказали спеціалісти, ужгородський Бадзел варить кращий грют ніж Грют.

Знайомство з Гентом, почали з “Божевільної Грети”, пабу де забирають топанку, якщо замовляєш велике пиво.

Божевільна Гретта

В пабі подають 350 сортів пива, а для атракціону, необхідно замовити пиво Макс, яке варять спеціально для Божевільної Грети.

Цікаво, що підлога в пабі – продовження вуличної бруківки, а задня частина приміщення не має даху. Тобто, давній власник, продовжив стіни на вулицю, і щоб не витрачати гроші, залишив усе як було.

Паб знаходиться на площі Фрійдагмаркт (П”ятничний базар). Тут відбувалися і відбуваються всі значимі події міста. На площі стоїть пам”ятник Якобу ван Артевелде, який підняв повстання проти французів і став правителем Генту, але з часом його вбив розлючений натовп гентян (насправді, це я прочитав у Вікіпедії).

Це була моя перша поїздка в Гент. Тепер знаю, що в Бельгії є два красиві міста. Гент красивий, але якось інший ніж Брюгге.

Спитали когось, де поїсти і нам порадили реберню Амадеус.

Платиш 19 євро і їж стільки ребер, скільки зможеш. Смачно! Раджу!

На березі річки, стоїть замок графів Фландрії. Це єдиний фламандський замок, який зберігся в первісному стані до сьогоднішнього дня. Тут була резиденція графів, а потім монетний двір, ткацька фабрика, суд, тюрьма і нарешті музей.

Перейшли через міст і завітали в культову алко-точку Гента, яка торгує наливками.

З одного з річкових берегів, виростає будівля Великого м”ясного ряду. 500-600 років тому, це було єдине місце в Генті, де дозволялося торгувати м”ясом.

Поряд стоїть невеличкий Ліверний будинок (або по-правильному, Будинок тельбухів). Туди звозили відходи, які роздавали біднякам, а все що не змогли продати-використати, викидували у воду. Зараз тут кафе.

Пройшлись по чудовій набережній.

На одній з церков, знаходиться золотий дракон, про якого я розповідав тут.

Пройшлися біля ратуші, яка на сьогодні виконує суто туристичні функції.

Закінчили день, візитом у випадковий паб Печера троля. Вибір пива – безмежний.

І тут був неймовірний, як то кажуть, експірієнс. Ламбіки і гьозе, іноді випускають лімітованими серіями. Одна партія – одна бочка. Ми спробували чиюсь бочку під номером 77. Смак – космос!

До завтра! Четвертий день буде самий імпровізаційний!