Грузія і Закавказзя – омріяні місця для українських мандрівників. Фейсбук заповнений гарними фото. Я знаю десятки людей, які бажають відпочити в Грузії, яких надихає краса Баку, і які не знаючть чий шашлик кращий – вірменський чи грузинський.
Ми поїхали і побачили все на власні очі. Читайте, як виглядає Закавказзя і що приховується за туристичними картинками. Завищені очікування можуть розчарувати.
Подорож до Грузії була моєю мрією і мрією моєї дружини. Ми придбали квитки, ще на початку року. Єдиний нюанс, я не міг прилетіти в регіон і не відвідати Азербайджан і Вірменію, тому спланував так, що ми прилетіли в Баку, звідти перебрались у Тбілісі, взяли авто на прокат і відвідали Кахетію, Вірменію, Боржомі, Батумі і відлетіли з грузинського Кутаїсі. Хороша двохтижнева пригода. Цей опис – це моє особисте бачення, і бачення моїх попутників. Воно трохи відрізняється від захоплюючих картинок в туристичних буклетах.
Відпочинок у Баку
Ми прилетіли рейсом Львів-Баку о 4-й ранку. Взяли таксі, яке нам замовив готель, і відправились в серце Старого міста, де у нас був замовлений готель. По ходу, з”ясували, що через три дні починається етап Формули 1, траса якої проходить рівно по периметру Старого міста, тому все огороджено бетонними плитами.
Дальше нада пешком єхать, – сказав таксіст і хотів втекти, але ми заставили його провести нас до готелю.
Все Баку і Старе місто – дуже гарні. Видно, що держава не поскупилася на ремонти.
З тераси нашого готелю, відкривався чудовий вид на Палаючі вежі, тому сніданок і годину перед сном, ми проводили саме там.
Рух авто в Баку, вартий окремого посту. Головний той, хто нагліший і посигналив першим. По місту катаються новенькі баклажанові таксі, які можуть взяти на борт 5 осіб.
Ми розділили подорож на два дні. Перший – Каспійське море, другий – Баку.
Виїхали на сучасний автобан в напрямку села Більгя на Каспійському морі. Обабіч дороги клумби, ландшафтний дизайн і триметровий кам”яний паркан, за яким нічого не видно. Секрет відкрив таксист – недалеко від Каспійського моря, знаходиться резиденція президента, і йому варто бачити тільки красу. А за парканом, краса кінчилася зразу – сміття, старі будинки, суха земля без рослин.
Більгя рахується найкращим пляжем біля Баку, а таксист завіз нас в найкращий комплекс відпочинку, де можна навіть поїсти, як він сказав.
Спробували шашлик з осетра та якоїсь місцевої риби. За осетрину заплатили біля 15 долларів. Поки згадав за фотоапарат, все з”їли. Каспійське море чисте, хоч і мутне, мілке і не солоне. Його називають найбільшим озером у світі.
Назва Азербайджан перекладається як палаюча земля. Після моря, ми поїхали в Янардаг – найвідоміша пам”ятка з палаючою землею. Поклади газу або нафти, просочуються на поверхню і палають. Гарно і гаряче, але не дуже вражаюче.
На наступний день, ми вирішили ближче познайомитись з Баку. Столиці Азербайджану варто присвятити 1-2 дні. Я ще напишу про Баку окремо, а зараз тільки фото Центру Гейдара Алієва ззаду.
Я не дуже розумію історію Азербайджану. Знаю тільки, що держава у них з”явилася біля 100 років тому. Дуже багато речей вони перейняли в свою культуру в радянські часи. Про це говорять справжні азербайджанські слова – макароні, картошка, катлєт, вакзал. Дуже гарні пісні на радіо:”Тишдидишті пачка сігарет”.
По приїзду, я не міг зрозуміти, що це за мережа магазинів АРТЕК. Поки не дійшло, що це “АПТЕК”.
Відпочинок у Тбілісі
Далі у нас по плану був переїзд у Грузію. Поїздка в Грузію почалася з потяг Баку-Тбілісі. Квитки взяли за день до поїздки. Спокійно знайшли ціле купе. Заплатили біля 20 євро за кожен квиток. Поїзди чисті-акуратні, українського виробництва.
На кордоні, окреме купе виділяють прикордонникам де вони перевіряють кожен паспорт. Без якихось особливостей перетнули кордон.
Перетнувши кордон Грузії, вдивлялися у вікна. Навколо дуже багато закинутих приміщень, заводів, розвалених авто. Вразив нас і вокзал у Тбілісі. Мабуть, вийшли через задню сторону вокзалу і виглядало все досить обшарпаним і закинутим.
Перше враження від Тбілісі було дуже незрозуміле. Все виглядає дуже неохайно. Будинки розвалюються. Двері похилені. Штукатурка осипається.
Я розумію, що будинки можуть розвалюватися дуже колоритно, але як закарпатець, я не розумію, чому місцеві не приводять своє майно до ладу. І це не тільки столиця. По селам ми бачили те саме.
Де гарні картинки з фейсбуку, запитували ми себе? Де то гарне Тбілісі, куди ми їхали? Відповідь знайшли пізніше. Старе місто зроблено дуже гарно, всі церкви впорядковані, сучасні будівлі виглядають привабливо. Але варто від”їхати 1 км від центру, і попадаєте в інший світ. Можливо це і автентично, але очікування були інші. Реклама робить свою справу.
Подорож по Кахетії
В Тбілісі ми взяли в оренду авто і відправилиcь в Кахетію. Якщо Ви шукаєте відпочинок в Грузії, то Кахетія – саме підходяще місце. Гарна природа, чудові люди, виноградники і вино, грузинська гостинність.
Спочатку заїхали в монастир Святої Ніни, яка започаткувала Християнство в Грузії. Багато туристів і чудовий краєвид на Алазанську долину. Місто Сігнагі, де знаходиться церква, взагалі одне з найкращих міст для спостерігання за панорамою долини до самого небокраю.
Кахетія – це самий виноробний регіон Грузії. Впорядковані виноградники радують око. Ми відправились у містечко Кварелі, де знаходиться декілька виноробних заводів. Знайшли по при дорогу, загін для корів. Вперше в житті бачив, щоб корови жили в болоті. Може якась особлива порода.
По дорозі зупинились біля виноробні Корпорації Кінзмараулі і напросилися на дегустацію.
Саме цікаве було те, що Кіндзмараулі це не сорт вина, а місцевість у декілька сот гектарів. Дослівно перекладається, як “там де росте кінза”.
Виноробня виявилася напівгрузинською-напіврадянською з руськими гідами, які не дуже раді візитерам. Спробували вино, придбали кон’як і поїхали шукати щось більш автентичне.
Путівники рекомендують виноробню Хареба, але відгуки кажуть, що 50 метрів відремонтованого підвалу, не містять нічого особливого, тому ми направились у виноробню Гранелі. Грузія має трохи проблем з картами для навігаторів. В кращому випадку вони знають вулицю, якщо вгадаєте правильну мову, а не номер будинку. Тому ми ввели gps координати і поїхали. Ось куди нас привів gps. Виноробня виявилася на іншому березі, але шукати об’їзд ми вже не стали.
Пообідали в місцевому ресторанчику, а потім заїхали в гості до випадкового винороба.
Винороб виявився непростим, в гості до нього заглядує і Саакашвілі і інші поважні особи. Ранок був дождливим і господар не пішов на виноградник, як він це робить щодня о 4-й ранку. За погарчиком вина, ми спілкувалися про Грузію, про Україну, про культуру. Наш 10-тирічний син, сидів з “відкритим ротом” і слухав розповіді.
Розповів, що в Грузії є 3 ознаки самоідентичності – Віра, Пісня і Вино. І повів нас до місця де зберігає вино у квеврі – це спеціальні глечики в яких бродить, дозріває та зберігається вино. Зазвичай, таке приміщення закладають при будівництві будинку. Квеврі мають розмір від 10 літрів до 2-х тон. В найменьших зберігають вина, приурочені до народження дітей і відкривають їх через 20 років, коли дитина стає дорослою.
Кожна сім”я має свого святого, який її оберігає. Для цього святого теж виділяють свій квеврі, який відкривають у дуже вузькому сімейному колі, в день цього святого. Ніко, розповідав про три грузинські війни. Про загальну бідність Грузії. Про те, що зробив попередній президент і що відбувається зараз. І пригощав чачею.
З Кахетії ми повернулись в Тбілісі. І на наступний день поїхали у Вірменію, але це вже інша історія, тому що буде забагато тексту для одного посту.
Зареєструйтесь на airbnb та отримайте знижку 40$ на перше бронювання апартаментів;
Замовте житло по лінку і booking.com поверне 10% на вашу платіжну карту;