Відпочинок на морі в Грузії, це була основна мета нашої подорожі. Ми їхали з дітьми, яких екскурсія по Азербайджану, Вірменії і Грузії цікавила значно менше ніж нас. Але щоб добратись до Батумі, ще треба було проїхати Єреван, повернутись в грузинське Боржомі і досягти моря. Ця частина подорожі, вразила нас найбільше. Читайте чим.
Озеро Севан
З Тбілісі ми вирушили в Єреван, заїхавши на озеро Севан, але спочатку слід розповісти про перехід кордону. Всіх пасажирів висаджують і відправляють у зал до прикордонників. Прикордонники не спішать, і постійно відволікаються на телефони, на колег, на сварки з “пересічниками”. Наші 4 паспорти, прикордонник обробляв хвилин 20-25, постійно відволікаючись.
Є один особливий нюанс – військовий конфлікт Азербайджану і Вірменії. Вони прискіпливо ставляться до тих, хто відвідав країну ворога. Прикордонник зразу знайшов штамп Азербайджану, підняв на нас злі очі і спитав: “Зачем єзділ в Азербайджан?”. Але після слова “турист”, продовжив свою роботу, просто зробив додаткові копії наших документів, подзвонив кудись і ще пару раз відволікся.
Ми відвідали спочатку Азербайджан, а потім Вірменію, тому що азербайджанці відносяться до попередніх відвідин Вірменії, ще гірше.
Коли ми йшли з зали огляду, то там очікували своєї долі чоловік 100. Туристи з Польщі, які не знали на що підписалися.
Озеро Севан, нагадує радянський курорт, без сервісу, без атмосфери і з високими цінами. Взагалі, ціни у Вірменії і Грузії, досить високі, як на стан їхньої економіки.
В Вірменії особливі дороги, або їх відсутність. Серпантини. Швидкість 30-40 км/год. Водії, які влітають в закриті повороти. Нема де зупинитись на “перекус” (дуже мало придорожніх ресторанчиків і заправок). І все це на фоні неймовірних краєвидів.
По дорозі, в районі між Сєваном і Єреваном, зустрічаються поклади обсидіану, які виходять на поверхню і приковують взір своєю чорнотою.
І точки продажу гарячої кукурудзи. Точніше “гарячий кукуруз”. На думку вірмен, такий овоч не може бути жіночого роду.
По дорогам в Єревані та навколо, дуже багато камер. І радянських гаїшників, які з задоволенням “сделают штраф”. Прикордонники, доречі, теж носять форму радянського взірця.
Єреван
В Єревані нас чекала загальна розруха, супер-сов”єтські багатоповерхівки і проблеми з готелями. Ми змогли заїхати в готель тільки з третьої спроби.
Прогулялись по центру, проїхались по окраїнам, подивились виставу музичного фонтану. Детальніше, про цікаві місця Єревану, читайте тут.
Наступного дня, ми з радістю покинули Вірменію і відправились у Боржомі.
Неймовірна бідність в цих місцях і відсутність природних ресурсів, призводить до того, що люди ліплять брикети для опалення з коров”ячого гною.
Часто, ландшафти по дорозі, нагадували Ісландію. Розсипи каміння, поля схожі на вулканічні. Особливо це враження підсилилось, коли заїхали у каньон між містами Ахалкалакі та Ахалцихе з вражаючими видами та водоспадами. Схоже на розлом Землі в Тінгвелірі. Я весь час зупиняв авто, щоб зробити ще пару кадрів. Каньон йде взовж річки Кура, яку ми вже бачили у Тбілісі.
Неподалік звідси знаходиться печерний монастир Вардзіа, який разом з Ахалцихе, вартує одного екскурсіного дня. Ми не мали стільки часу, тому не їздили туди, а тільки застрягли трохи біля фортеці Хертвісі, яка охороняє вхід в каньон.
Боржомі
Приїхавши в Боржомі, ми поселились в приватному секторі. Було приємно, що молодий власник апартаментів, не спілкувався російською. Тільки грузинська і англійська. Саме Боржомі, трохи нагадує закарпатську Сваляву. Симпатично, але нічого особливого.
В центрі міста, знаходиться б”ювет з мінеральною водою, на один кран, парк з колесом огляду та канатною дорогою, декілька ресторанчиків, не дуже впорядкованих готелів і багато сувенірних лотків.
Купуючи хліб у пекарні, поспілкувались з пекарем, оскільки треба було зачекати 10 хвилин. Дізнавшись, що ми з України, він почав проситись до нас жити і працювати. Це тільки підтвердило думку про складний загальний стан справ у грузин.
Відпочинок на морі в Грузії
Виїхавши зранку з Боржомі в напрямку Батумі, ми почали тихо ненавидіти грузинські дороги, оскільки шлях у 260 км, забрав у нас 7 чи 8 годин. Ми весь час чекали на автобан, який майорів на дорожніх знаках, але так і не зустріли його, тому що його там не було.
По трасі з Боржомі у Батумі зустрічається дуже багато місць продажу кукурудзи, булочок назуки та лисичок. Біля лисичок проїхати не змогли.
Попередньо, подорожуючи в Кахетії і Тбілісі, ми бачили, що люди живуть бідно, дуже багато старих будинків. Це нас трохи напружувало, але те що ми побачили на півдні та на заході, нас “добило”. Штукатурка з домів осипається, огорожі похилені, ворота іржаві та зарослі травою, фарба на вікнах з часів Шеварнадзе. І це не тому, що люди бідні, а тому що їм все рівно, в чому вони живуть. Для того, щоб пофарбувати вікна або огорожу, не треба багато коштів. Але так тут у всіх.
Добравшись до готелю, стало трохи легше. Готель був гарний, пляж прибраний, ресторани і т.д.. Трохи забагато росіян, але ми жили в апартаментах, а вони в готелі з повним пансіоном, ми ходили на море, а вони в басейн.
Хоча все це було тільки в межах огорожі. За огорожею, був приватний сектор, магазини, звичайне село. Давно вже не бачив таких запущених апартаментів і магазинів.
Відпочинок в Кобулеті і Магнетіті
Ми поїхали на самий відомий пляж, що називається Магнетіті і знаходиться в селі Уреки. Пісок на цьому пляжі, має особливі магнетичні властивості, тому дуже добре впливає на організм. Путівники кажуть, що треба поплавати, закопатись у пісок і прогріти все тіло. Тільки вони не кажуть, що це супер брудний пляж і закопуватись Ви будете скоріше у сміття.
Ми проїхались центральною вулицею села, яка схожа на стихійний ринок аксесуарів для плавання. Вийшли на пляжі, зробили двох хвилинний променад і з відпавшими щелепами сіли в авто, щоб знайти платний пляж.
Під”їхали до парковки біля готелю, знайшли пляж на якому були лежаки і люди, які за ним і за ними доглядають. Їхнє відчуття чистоти доведе закарпатську газдиню до коми, але іншого варіанта не було. Поплавали в брудному морі, закопали ноги у брудний пісок і почали ще більше любити Закарпаття.
Я не розумію, чому підприємці, які торгують в цьому селі, які здають апартаменти в цьому селі, які заробляють на туристах цього села, не зроблять порядок. Це не сміття на пляжі, а їхні гроші закопані в пісок.
Схожа ситуація і з Кобулеті. Як основний курорт, він пішов трохи далі від Уреки, але загальне враження досить плачевне.
Відпочинок в Батумі
Самим впорядкованим місто на узбережжі є Батумі. Сюди інвестували багато грошей, побудували пам”ятники і багатоповерхівки, зробили набережну, але серед відремонтованих будівель недалеко від набережної, зустрічаються незрозумілі гуртожитки, які псують всю картинку, на більшості будівель висять оголошення “продається”, “оренда”, основний торговий центр напівпустий і т.п. Зрозуміло, що ми вже були під враженням, але воно з”явилось не на пустому місці.
Ось такий у нас вийшов відпочинок у Закавказзі. Ми зрозуміли, що треба чітко розуміти, заради чого їхати в ці країни-місця. Вартує подивитись 1-2 дні на Баку, вартує витратити 1-2 дні на Тбілісі, можна чудово провести декілька днів у Кахетії, чудові гори і чудові люди, але якщо Ви спробуєте побачити і пізнати всю країну, то Вас чекає розчарування. Особливо, після завищених очікувань, які є у всіх нас після масованої реклами. І фінальна крапка – це зовсім не дешево.
Читайте більше заміток в Фейсбук.