Подорож в Прибалтику – давня задумка, до якої не доходили руки, але її точно вартувало реалізувати. Тут є дуже прості і смачнющі страви, гарна середньовічна архітектура і захоплююча природа. Якщо маєте сумніви, чи варто сюди їхати, дочитайте замітку до кінця і сумніви розвіються.
Бажання було досить давно, але не подобалася реалізація – квитки відносно дорогі, часу не вистачало, члени команди знаходяться в різних містах України. Періодично перевіряючи скайсканер, народилося рішення. Полетіли по маршруту Львів-Київ-Вільнюс з пересадкою, а в Борисполі до нас приєднався київський член команди. Дивно, що квиток зі Львову через Київ і назад з Вільнюса коштував 2900 грн, а на той же рейс з Києва – 3600 грн.
Прибули у Вільнюс о 10:00, швиденько взяли авто і вирушили у Ригу. Сам Вільнюс ми залишили на зворотню дорогу. Оренда авто була з невеличкими сюрпризами – довелося доплатити 7,5 євро за добу, щоб мати право відвідати інші держави і взяли додатковий депозит, крім стандартного, як гарантію повернення авто з повним баком.
Ми в свою чергу, “примусили” менеджера підвищити клас авто, що є стандартним бонусом програми лояльності, і отримали новеньку Тойоту Авенсіс з 7000 км на спідометрі. Загальна оренда обійшлася в 186 євро за 4 дні, що досить дорого.
До Риги, враження було не зрозуміле. Окраїни Вільнюса, якими ми проїхались, рясніли радянським спадком, але все було дуже чисто і акуратно. Природа, нічим особливим не вражала. Коли добрались до Риги і те, що ми побачили після неї, перевернуло в нас все.
Рига почалася з гарненького старого міста, з парковками по 5-8 євро за годину, тому довелося напружитись і прилаштуватись на чужий безкоштовний паркінг, а після 20:00 всі парковки стають безкоштовними.
Оселились в хостелі в старому місті, повному різномовної молоді і пабом, що не спить до ранку. Вечір пройшов неймовірно. Прогулялись по старому місту, з”їли гамбургер з чудовим місцевим пивом, підпільно продегустували віскі на набережній Даугави.
В центрі міста, багато магазинчиків, що торгують бурштином, по-латвійськи – Дзінтарс. Погуляли біля президентського палацу, який охороняється одним поліцаєм та пішли дегустувати локальний крафт до 02:00.
Прокинулись зранку, щоб забрати авто до 08:00, оскільки парковки перетвоюються на платні і помчали в Таллінн. Дороги гарні, але тільки дві смуги і обмеження 70-90 км/год. Хоча, рельєф плаский, тому обганяти досить легко і багато водіїв відступається в бік.
На відстані 30 км від Риги, розташована Юрмала – найбільший курорт Латвії і центр тяжіння всіх пострадянських артистів. Юрмала схожа на село десь в Росії, багато дерев’яних хатинок з різьбленими вікнами і балконами, тільки все чисто і вони не розвалюються.
Особливістю міста є пляж, довжиною майже 30 км. Для збереження місцевості, її перетворили на природоохоронну територію і встановили плату 2 євро за в’їзд.
Юрмала була місцем відпочинку останні декілька століть. Вона гарно поєднує морський і лісовий відпочинок.
В Латвії, природа почала дуже радувати, особливо стрункі соснові ліси, мох і смарагдова трава в лісі. Зупинились біля супермаркету, купили житнього хлібу, копчену зубатку і лохину. Продукти в Прибалтиці дуже смачні, багато рецептур зберігають свою столітню ідентичність. Житній хліб, взагалі, вважається продуктом, який правильно готують тільки в Латвії і внесений до її Культурної спадщини.
По дорозі, зупинились на парковці, зайшли в ліс і за 10 хвилин набрали сіточку лисичок.
Ще через декілька кілометрів, наблизились до моря і зупинились на спеціально облаштованій території. Погуляли по узбережжю. Закусили рибою з хлібом і поплавали у прохолодному Балтійському морі.
На кордоні Латвії і Естонії, побачили декілька алкогольних магазинів і багато клієнтів, які вантажили повні багажники своїх авто. Виявилося, що в Естонії, порядки і ціни вже скандинавські, тому естонці переїжджають кордон і купують алкоголь у Латвії.
Прибули в Таллінн – дуже сучасне, по скандинавському впорядковане, багате місто.
Погуляли по старому місту, піднялись на оглядовий майданчик фортеці, втомилися, приготували вечерю і переграли весь план подорожі – вирішили придбати квитки на паром у Гельсінкі на наступний ранок.
Ціни на пароми починались від 7 євро в один бік, але оскільки у нас не було з собою ноутбуку і на місці роздобути теж не вдалося, завантажив додаток від місцевої паромної компанії Tallink і замовив все від одного оператора. Квитки обійшлися у 32 євро за коло, а це значно дешевше ніж летіти в Гельсінки чи в Турку з Будапешту або іншого міста.
Зранку всі встали і не виспавшись, поїхали в паромний термінал. Авто залишили на парковці за 6 євро на добу, що трохи приємніше за ціни у Ризі. Квитки отримали в автоматі самообслуговування, ввівши код нашого замовлення.
Паром – це дев’яти поверхова маршрутка, яка щодня робить декілька рейсів між Таллінном і Гельсінкі. Нижні поверхи завантажені фурами та автомобілями, а на верхніх відпочивають пасажири. Всередині обладнані зручні кафе, ресторани, фаст-фуди, дитячі майданчики, магазини і було навіть міні казино. За годину, що паром стоїть в порту, встигають вивантажити всіх пасажирів і всі авто і повністю завантажитись на новий рейс.
Паром рухається швидко. Відстань в 60 чи 70 км, проходить за дві години, включаючи маневри у двох портах. На зустріч постійно йдуть інші кораблі. У кожного напрямку є свій прокладений у морі шлях, якого дотримується кожен капітан.
В Гельсінкі були о 9:30 ранку. Спочатку, місто здалося нудним, тому що нікого не було на вулицях, але поки дійшли пішки до центру, картинка змінилася.
На центральній площі грав симфонічний оркестр, на сусідній площі виступали представники, якоїсь фінської народності, що проживає за арктичним колом. Пройшлись по ринку, повному місцевої їжі, дарів лісу та різних сувенірів.
Замовили смаженої риби, що продавала бабця, прямо з човна, а потім придбали шмат свіжого лосося, попросили нарізати його і з’їли.
Лосось був просто посолений та присипаний кропом. Він танув у роті. По ходу, прийшлося відбиватись від чайок, які не мають страху і поваги до людей.
Повернувшись до Таллінна, взяли напрямок на Ригу, оскільки на 600 км, які нас відділяли від Вільнюса, треба 8-9 годин їзди. По дорозі, заїхали в естонський супермаркет і придбали тушену ведмежатину і лосятину. Супермаркет в який ми зайшли навмання, мав неймовірний вибір по асортименту. Я можу по пальцях перерахувати торгові мережі в Західній Європі або Скандинавії, які можуть позмагатись в асортименті з цим магазином.
Консерви з ведмедя та лося, ми з’їли на вже знайомій парковці біля моря. Погрілись на сонечку і просто насолоджувались тим, де ми, що робимо і що їмо.
До Вільнюса ми приїхали наступного дня біля обіду. Стандартно, прогулялись по старому місту, спробували цепеліни та гарбузовий суп в автентичному ресторанчику і відправились в аеропорт.
Хоч вся наша подорож в Прибалтику і була галопуючою – за 4 дні, ми відвідали 4 міста в 4-х країнах, і це дуже мало часу, щоб пізнати Прибалтику, але достатньо, щоб відчути і полюбити. Коли ти змушений обмежувати подорожі в часі, то це кращий варіант ніж не їхати і чекати, коли з’явиться час. Я точно знаю, що повернуся у Фінляндію на рибалку і у Латвію на тихе полювання за лисичками.
Зареєструйтесь на airbnb та отримайте знижку 40$ на перше бронювання апартаментів;
Замовте житло по лінку і booking.com поверне 10% на вашу платіжну карту;