Ірландія – країна, про яку мріє багато українських мандрівників. Ірландія – це всі відтінки зеленого, неймовірна природа, старі кам’яні будівлі та дороги оточені кам’яними огорожами, це справжні паби і чудове ірландське пиво.
Основною складністю поїздки в Ірландію є необхідність отримати візу. Ми отримували її самостійно. Напишу про це в наступній замітці, а тут розповім тільки про наш маршрут.
Ми придбали квитки за декілька місяців до подорожі і обрали виліт з польського Жешува. Аеропорт спеціалізується на рейсах до Ірландії та Великобританії. Не буду повторюватись, як добратись до цього аеропорту, я писав про це тут.
Наш план подорожі виглядав наступним чином:
Ми прилетіли в аеропорт Дубліну в перші хвилини нового дня, взяли таксі, оскільки вартість автобуса для 4-х складає 28 євро, а нічне таксі всього 35 євро, до того ж таксі доставило нас до сейфу де ми отримали ключі від апартаментів, а потім до самих апартаментів.
Прокинулись зранку від криків чайок і солодового запаху з пивоварні Гіннесс, яка розташовувалася неподалік. Наші апартаменти знаходились позаду Собору Церкви Христової, яка є головним кафедральним собором Дубліну.
Ми вирушили до офісу Європкар, де взяли в оренду авто. Вперше в житті, взяв повну страховку, яка покриває будь-які пошкодження машини. Причина для цього була тільки одна – лівосторонній рух в Ірландії. Для мене це був перший подібний досвід.
Слід зазначити, що не варто боятись лівостороннього руху. Звикання відбувається досить швидко і органічно. Єдине, що нас періодично бентежило, це погане відчуття лівого габариту авто, коли ви керуєте з правого боку.
Ірландці – сама пиво-вживаюча нація в світі, тому ми теж, почали свою подорож з пивоварні. Це середня за розміром пивоварня O’Hara’s. Це пивоварня, що переросла з невеличкого крафтового пивоваріння у сучасне підприємство з дуже хорошим пивом.
Адреса: Carlow Brewing Company Ltd, Royal Oak Road, Bagenalstown, Co. Carlow, Ireland
Ми не планували свій візит сюди, а просто приїхали і попросилися на екскурсію. Тут нема музею, як на інших пивоварнях, тільки живе виробництво.
Спробували пиво прямо з цистерни, до того як воно пройшло фільтрацію і пастеризацію. Дуже смачно.
Наступна пивоварня була запланованою, хоча й не без помилки. Ми відправились в місто Кілкенні, на пивоварню з однойменною назвою. Колись, пиво Кілкенні продавали в Закарпатті.
Але протягом всієї екскурсії, нам розповідали про пиво Смісвік, і жодного слова про Кілкенні. Пізніше виявилося, що пиво Кілкенні варить пивоварня Гіннесс, а єдиним пивом з міста Кілкені є Смісвік. До речі, пиво виявилося на трієчку. Зате з огляду пивоварні, вони зробили шоу з розмовляючими картинами, голограмами і можливістю доторкнутись-понюхати-спробувати.
Адреса: Smithwick’s Experience Kilkenny, 44 Parliament Street, Kilkenny, Co Kilkenny, Ireland
В Кілкенні ми прогулялись по місту і зайшли в Чорне абатство. Це одна з небагатьох безкоштовних пам”яток. Адреса: Abbey Sq, Abbey Street, Gardens, Kilkenny, Ірландія.
Далі відправились в Замок Кашель (Rock of Cashel). Погуляли навколо нього, оскільки бажання платити по 300 грн за вхід, дуже швидко зникло. Адреса: Cashel, County Tipperary, Ireland.
З замку Кашель, направились у найбільше південне місто – Корк, де трохи погуляли по місту, заглянули на Англійський ринок і повечеряли гамбургерами.
Англійський ринок є найбільш відомим ринком Ірландії. Хоча, догадуюсь, що за це прийдеться трохи переплатити. Ми приїхали під закриття і побачили вже пусті прилавки і прибиральників. Адреса: Princes St, Centre, Cork, T12 RW26, Ірландія.
Слідуючі 100 км, вивели нас на берег океану, де ми взяли дві кімнати в місцевому хостелі, протестували два паби і віскі під дощем.
На наступний день, ми запланували проїхати Кільце Керрі, попікнікувати десь на узбережжі океану, відвідати Національний парк Кіларні та добратись до міста Траллі, де у нас був запланований візит на собачі перегони та ночівля в готелі.
Клімат Ірландії дуже м’який. В дні нашого візиту, тут було тепліше ніж в Закарпатті. Кожен ранок починався невеличким дощем, але за декілька годин, виглядало сонце і ставала чудова сонячна погода. А під вечір, знову починалися дощі.
Часто, ми бачили на узбіччі доріг, кущі фуксій, які у нас продаються тільки в квіткових магазинах і вони рідко витримують нашу теплу зиму.
Кільце Керрі – дорога на західному узбережжі Ірландії, з якої відкривається багато приголомшливих пейзажів.
Ми заїхали в місцевий магазин, придбали одноразові грилі і стейки з витриманої телятини. Стейки з 25-денною витримкою, коштували смішні 3 євро за штуку.
Поки ми пікнікували на пляжі, прилив перекрив прохід по якому ми прийшли і прийшлося вибиратись перелізаючи через огорожу.
Припливи приносять до берегу різні чудернацькі рослини.
Вже ввечері, доїхавши до містечка Траллі, ми відправились на собачі перегони. Їх проводять в багатьох великих містах країни. Для цього обладнані спеціальні стадіони.
Забіги відбуваються 2-3 рази на тиждень і ірландці ходять туди цілими сім”ями. Ми бачили людей, які святкували своє день народження, групи пенсіонерів, які розважаються на вихідні, дітей, які були самими завзятими і голосними вболівальниками, одним словом повний набір звичайних ірландців.
Базові варіанти ставок – це на переможця або на конкретне місце, яке займе собака. Є ще можливість вгадати першу трійку і всякі комбінації, але тільки для тих, хто в дитинстві наївся органіки.
На вході, отримуєте буклет з розкладом стартів та статистикою результатів попередніх змагань для собак. Як на мене, ця статистика нічого не варта, тому, що собаки прибігають, як їм заманеться.
Ми зробили 5 ставок на переможців, по 1 євро і виграли по одному разу. Я виграв 3,20 євро, а дружина виграла 5,70 євро. Я поставив на пса, що мав форму з улюбленим кольором моєї дружини і навпаки, вона вибрала мій улюблений, коли виграла.
Зранку, ми взяли курс на замок Бунратті, скелі Мохер і місто Голувей.
Специфіка Ірландії в тому, що в будь-який момент, по дорозі може з’явитись розвалений будинок, фортеця, чи шалений ландшафт. Так само було і цього дня.
Спочатку ми приїхали до замку Бунраті, але вирішили не заходити всередину. За вартість квитка, ми випили по ранковому Гіннессу. На щастя, водієм вже був не я.
Далі ми були змушені зупинитись на березі океану, оскільки їхати далі і не помилуватись цим виглядом було величезним гріхом.
Періодично, попри дорогу з’являються поля для гольфа. Ми пробрались до одного з них, щоб сфотографувати зруйновану вежу, що виднілася з дороги. На полі грали в гольф дві немолоді жіночки або дві молоді бабусі, не знаю як правильно. Думаю, якщо б вони мене всиновили, то більше не прийшлося б збирати гроші на подорожі.
Апогеєм нашого маршруту стали скелі Мохер. Хоч ми і були тут посеред жовтня, парковка була заповнена автобусами і авто, а оглядові майданчики кишіли туристами. Можу уявити, що відбувається тут влітку.
Ми випили по погарчику віскі, з виглядом на скелі, та з’їли по шматку ковбаси, привезеної з України контрабандою. Погуляли по берегу, підняли щелепи і пішли далі. Це круте місце. Мабуть, єдине, яке не дозволяється не відвідати в Ірландії.
Ми відправились шукати місце для пікніка, яким виявилися скелі Буррен. Не знаю чи там дозволяється пікнікувати, але ми зробили це. Свіже філе хека, морські гребінці, каре ягняти, і все це на висоті 20-30 метрів від хвиль, що насуваються на скелі. Просто зриває дах!
Завершили день оголеним купанням в Атлантичному океані і пивом у найкращому пабі Голуея.
Наступного дня, планували відвідати віскікурню в Кілбеган або Туламор Дью, а потім випити каву на кордоні Північної Ірландії, в яку нам не можна заїжджати без візи Великобританії, але з часом якось не складалося чи вже були виснажені, тому відправилися прямо в Дублін в Музей пивоваріння Гіннесс.
Адреса: St James’s Gate, Ushers, Dublin 8, Ірландія.
Я розповім про нього окремо, єдине зазначу, що ірландці навчилися робити шоу з свого пива.
Після того, як нас навчили правильно наливати Гіннесс і пригостили пивом в найвищому пабі Дубліну, не залишалося нічого, як перевірити, що цікавого є в Дублінському районі Темпл Бар, де зосереджені самі відомі паби.
Ми прийшли туди в понеділок о п’ятій-шостій вечера, але там вже було свято. Це просто неймовірно, що там відбувається!
На ранок крайнього дня, залишився візит в віскікурню Джеймісон, яку не можна пропустити, відвідавши Ірландію. Адреса: Bow St, Smithfield Village, Dublin 7, Ірландія.
Джеймісон, саме популярне ірландське віскі у світі. Проводячи дегустацію, вони наливають для порівняння, Джоні Волкер і Джек Деніелс. Мають нахабство!
На виході з екскурсії, всіх пригощають “щоденним грогом” – порція віскі, яку отримував кожен працівник, по закінченню робочого дня на старій віскікурні.
Ще погуляли по Дубліну, придбали сувенірів і відправились в аеропорт.
Зранку о 08:06 прибули в Мукачево, а за годину вже заходив у офіс і відчуття було таке, ніби це сталося давно і з кимось іншим.
Подорожуйте!
Зареєструйтесь на airbnb та отримайте знижку 40$ на перше бронювання апартаментів;
Замовте житло по лінку і booking.com поверне 10% на вашу платіжну карту;