Подорожі – це те, що мене надихає, що надає сили та впевненості у собі, це відмінний спосіб відволіктись від буденності і пізнавати Світ. Об’їздивши пів-Європи на авто, в якийсь момент я зрозуміла, що потрібно виходити зі своєї “зони комфорту” і спробувати щось нове, але поступово, не вдаючись до радикальних методів. А тут ще й весна, коли оживає природа, все виходить із “зимової сплячки”.
==Це гостьова історія від фотографа Лариси Угрин. Її роботи можна подивитись на сторінці в facebook==
Зваживши всі фактори та можливості, ми з подругою вирішили відвідати Туреччину, а саме культурну столицю і величезний мегаполіс – місто Стамбул. Вибір на Стамбул пав не випадково, адже саме Туреччина, а не Нідерланди, як вважає більшість, є батьківщиною тюльпанів, і саме у Стамбулі щороку у квітні проходить квітковий фестиваль. Але, давайте, все по порядку.
Як дістатись у Стамбул
Квитки на літак Київ – Стамбул ми придбали завчасно, за 2 місяці до подорожі, але, певно, могли б і зачекати, адже врешті він виявився наполовину заповненим. Коштували квитки близько 300 доларів в обидва боки, але якщо ви летите без багажу тільки з ручною поклажею, то вийде дешевше. Оскільки я живу в Закарпатті, то при пошуку авіаквитків розглядала всі варіанти, проте виявилось, що рейси з Європи непрямі, а мають пересадки в Києві чи Бухаресті, і навіть з Одеси, яка розташована найближче до Туреччини, літак прямує через Київ. По ціні теж виявилось найоптимальнішим виліт саме з Києва.
Отже, авіаквитки куплені, апартаменти заброньовані, найкрасивіші місця відмічені, лайфхаки вивчені (але як потім виявилось, не всі з них були актуальними), рушаємо!
Тут трохи відволічусь на емоції, невеличка порада – їдучи в подорож, налаштуйте себе на позитивний лад, страх страхом, але впевненість, що все буде добре і приємні очікування часто підносять і приємні сюрпризи.
І перший з них – це новесенький аеропорт Стамбула, який почав приймати пасажирів замість всім відомого аеропорту Ататюрка, з 9 квітня цього року. Отже, ми опинились у числі перших пасажирів найбільшого аеропорту у світі! Його будівництво велось із 2013 року, а відкриття пів року відкладалось, але нарешті все склалось. Масштаби, атмосфера, оздоблення та технологічність аеропорту просто вражають, і недарма, адже розрахунок пасажирообігу близько 200 млн. пасажирів на рік.
Далі завдання дістатись до свого житла на період перебування в місті. Для цього наразі є всього два способи – автобус і таксі. Ви, звісно, можете замовити трансфер у вашому готелі чи апартаментах, але через віддаленість нового аеропорту це стає абсолютно невигідним. Планується також гілка метро, але вона поки-що знаходиться на стадії будівництва. Тут, звісно, мінус нового аеропорту, він знаходиться за 50 км від центру Стамбула, а отже, дорога займає близько години. Якщо ваш готель чи апартаменти розташовані у центрі міста, як це було в нас, та, якщо ви подорожуєте лише з ручною поклажею, то можна скористатись автобусом, але, якщо не хочеться відразу починати розбиратись з громадським транспортом або ви маєте з собою валізи, то краще взяти таксі. Це набагато зручніше, особливо, якщо у Стамбулі ви вперше. Таксі очікують на
клієнтів на спеціальній парковці відразу біля виходу із будівлі аеропорту.
Тут ще важливий нюанс, розраховуватись за транспорт доведеться в турецьких лірах, але іноді можна скористатись карткою. Щоб забезпечити собі спокій можна поміняти трохи валюти прямо в аеропорту, але курс абсолютно невигідний, навіть із запропонованим дисконтом у 10% при обміні більш ніж 150 євро. Якщо у вас із собою “кредитка”, то зняти ліри можна в банкоматі.
Вартість таксі до центра міста (орієнтир район Фатіх, площа Султанахмет) близько 150 турецьких лір (це приблизно 23 євро). На форумах бачила інформацію, що буває виходить і до 350, але тут певно мався на увазі доїзд з інших районів, далі розкажу про причини такого великого підвищення вартості.
Отже, ми обрали таксі, оскільки нове місто, втома, валізи, невідомо як знаходити свої апартаменти в цьому мурашнику. Дорога дійсно зайняла трохи менше години, десь 45 хв., оскільки наш таксист виявився дуже спритним. І не дивуйтесь, якщо вас висадять поблизу вашого житла, але прямо посеред вулиці.
Старе місто дуже тісне, вулички дуже вузенькі, тротуарів практично немає, навіть якщо вони є, то там обов’язково буде знаходитись чи тераса ресторанчика, чи “спотикачі” із сувенірною продукцією тощо. Такі зупинки транспорту посеред вулиць часто провокують транспортний колапс, але видно, місцеві вже звикли до такого, вони абсолютно не нервуються, хоча постійно сигналять.
Спостерігаючи за водіями я відмітила для себе, що мабуть так просто прийнято, оскільки ніяких емоцій при цьому вони не виявляють, не сваряться, не розмахують руками, просто сигналять – часто, довго, голосно. Апартаменти в нас були невеликі – одна кімната, санвузол, малесенька кухня, але оскільки ми не планували нічого готувати самостійно, то нас це абсолютно влаштовувало. Ціна – 250 євро на 5 діб на двох. Головне – це зручне розташування, 300 м до площі Султанахмет та трамвайної зупинки.
Зареєструйтесь на airbnb та отримайте знижку 40$ на перше бронювання апартаментів.
Замовте житло по лінку і booking.com поверне 10% на вашу платіжну карту.
Що подивитись в Стамбулі
Але все ж знайшлося дуже велике “але”… коли ми почали більш детально вивчати заплановані нами ще вдома місця, які потрібно відвідати, виявилось, що це ох як непросто. У перший день приїзду ввечері та на наступний день ми повністю “відгуляли” всю площу Султанахмет, Блакитну мечеть та мечеть Айя Софія, набережну вздовж Босфору та Галатський міст і далі постало питання як діставатись до інших локацій, які були розкидані по всьому місту в околі 12-35 км.
Спочатку вирішили відвідувати те, до чого можна дістатись неспішно прогулюючись пішохідними маршрутами – Grand Bazaar (Великий Ринок) та мечеть Suleymaniye. Цих двох локацій цілком вистачає на цілий день для того, щоб не вмерти від втоми.
Grand Bazaar або Великий Ринок, або Єгипетський базар, або Ринок спецій, кожний називає його по-своєму. Це один з найбільших і найстарших ринків у світі площею 30 700 кв. м., а це 61 вулиця і більш ніж 4000 магазинів. Сам по собі цей ринок вже є історичною пам’яткою та популярною туристичною атракцією.
Знайти тут без перебільшення можна все, що завгодно – від найпростішого турецького трикотажу до вишуканих ювелірних прикрас, справжнім поціновувачам шопінгу тут знайдеться “розваг” на декілька днів. Головне – це витримати ритм цього ринку, адже на вузеньких вуличках дуже людно. Нас же цей ринок цікавив більшою мірою як історична і архітектурна пам’ятка та, звісно, спеції і солодощі. Від різноманіття та кількості спецій і солодощів голова може піти кругом, щось вибрати відразу нереально, добре, що всього можна спробувати (так навіть можна зекономити на обіді).
Порядно прогулявшись ми зрозуміли, що час вирушати до мечеті, адже там у нас була запланована вечірня зйомка. До мечеті ми дістались вчасно, цілком встигли прогулятись по всій території, нафотографувати всякої краси.
В принципі, для відвідання пам’ятки цього було цілком достатньо, але нашою метою була зйомка вечірнього міста. Всі туристичні ресурси в один голос стверджують, що з мечеті відкриваються неймовірні види на Босфор та місто, але це не є зовсім так. Ні, види дійсно шикарні, але куполи мечеті значно зменшують можливості панорамного огляду.
Гарний вихід – це тераси ресторанів, які розташовані поблизу мечеті. Але і тут потрібно бути уважними, оскільки відразу при виході за межі кріпосних стін вас швиденько і весело зустрічає хлопчина з радісним криком “Терас!”.
На перший погляд все чесно, але з цієї першої тераси вигляд на місто теж не є ідеальним, для найкращого виду потрібно пройти ще десять метрів і піднятись на терасу іншого ресторану, де світиться напис “Terase”. Такі ресторани – це дуже вдале рішення, оскільки там можна ще й смачно повечеряти із прекрасним видом на місто.
На наступний день у нас було заплановане місце, власне найголовніше, яке спонукає їхати до Стамбула саме у квітні – парк квітів Emirgan Korusu. Тут раз у році проходить фестиваль тюльпанів, але насолоджуватись квітковим раєм можна на протязі місяця. Звісно, тюльпани висаджені по всьому Стамбулу, їх можна знайти практично повсюди – у парках, на клумбах, вздовж автострад, але якщо ви хочете отримати абсолютне естетичне задоволення, то вам до парку Емірган!
З впевненістю скажу, що цей парк не поступається голландському Кекенхофу та ще й бонусом безкоштовний вхід. Відразу помітно, що наміри Туреччини повернути собі законне звання батьківщини тюльпанів, дуже серйозні, адже історично саме так і є. Ще у XV ст. після завоювання Константинополя в Османській імперії розпочалось вирощування і виведення нових сортів тюльпанів, що були завезені з Азії. Розповідати про сам парк немає сенсу, туди потрібно просто завітати!
Транспорт у Стамбулі
Тут варто згадати про буденні речі, а саме як попасти до цього парку, якщо ви живете в центрі Стамбула. Відстань до нього складає 25 км, мабуть тому більшість туристів туди так і не наважуються дістатись. Туристичні ресурси стверджують, що найоптимальніший транспорт у Стамбулі – це таксі, яке можна як викликати, так і просто зловити на вулиці. Дійсно, з пошуком таксі ніяких проблем немає, перше ж вільне таксі з радістю зупиниться для вас посеред вулиці і доставить в будь-яку бажану точку, але… слід добре розуміти розмах і масштаб 20-мільйонного мегаполісу.
Фактично, вас будуть очікувати наступні нюанси: по-перше, висока завантаженість доріг, без перебільшення, турецькі водії не залишають вільним жодного метру дорожнього простору, поняття “дистанція” як такого не існує; по-друге, через високу завантаженість міських маршрутів у Стамбулі дуже активно будуються об’їзні дороги, а це переважно швидкісні платні автобани, за які таксисти обов’язково знімають плату з пасажирів, іноді оплата вашого маршруту може бути вдвічі більшою ніж передбачено тарифом і найголовніше, що попередньо ви про це не дізнаєтесь. Якщо вам страшно в незнайомому місці і у вас є зайві кошти, то можете користувати таксі, але якщо у вас є хоч трохи духу авантюризму і бажання цілком поринути у внутрішній світ цього цікавого міста, то варто спробувати громадський транспорт.
Тим паче, що таксі майже не дає виграшу в часі, так якщо до парку на таксі ми дістались за 50 хв., то громадським транспортом з пересадками, дорога назад зайняла 1 год. і 20 хв. При цьому співвідношення вартості склало 180 лір проти 8,2 ліри (16,4 на двох).
Про міський транспорт детальніше: у Стамбулі є автобуси, долмуші (класичні маршрутки), трамваї (зупинки позначені як T), метро (M або повна назва) і річкові трамваї. Нам було вкрай цікаво і ми спробували усі види транспорту (ну, крім долмуш, маршрутки вони всюди однакові) і навіть більше, оскільки цілком неочікувано відкрили для себе залізничний підводний тунель Marmaray, це практично метро, яке проходить під Босфором і з’єднує європейську і азіатську сторони Стамбула. Цей проект був дуже важливим для міста, оскільки сильно розвантажив рух через мости. Та що й говорити, адже тунель Marmaray – другий за глибиною залягання у світі (рельси знаходяться на
глибині 60 м від поверхні Босфору) і здатен витримати землетрус в 9 балів.
Для проїзду громадським транспортом дуже згодиться Istanbulkart – це єдина картка для проїзду у всіх видах громадського транспорту. Дуже зручна штука, яка дозволяє себе відчувати вільніше в плані добирання і дешевше ніж одноразовий квиток. Стандартно одноразовий проїзд коштує 4 ліри, з Istanbulkart – 2,6. Купити карту можна відразу в аеропорту або у місті на всіх головних площах у газетних кіосках, у більшості таких кіосків її можна відразу і поповнити, і здати назад. Коштує карта – 10 лір, це завдаток, який повертається. Активується і поповнюється карта також на всіх зупинках трамваїв і метро. Єдине, за чим необхідно слідкувати, це залишок коштів на карті, особливо якщо ви збираєтесь їхати далеко на автобусі, автобуси, що їдуть на великі відстані, можуть коштувати дорожче (вартість проїзду відразу висвітиться на табло терміналу) і тому бажано бути впевненим, що коштів вистачить, щоб повернутись назад у випадку, якщо ніде буде поповнити карту.
Це важливо, оскільки на автобусних зупинках автоматів для поповнення просто
немає і найближчий може виявитись досить далеко.
Азіатська частина Стамбула
Ну, далі час вирушати досліджувати азіатську сторону Стамбула, яка знаходиться на іншій стороні Босфору. Відома пам’ятка, яку добре видно з європейської частини – Галатська вежа.
З цієї вежі відкриваються чудесні види Стамбула на всі 360 градусів, плюс дуже близько (ну, відносно, як для Стамбула) від центру, це робить її дуже популярною для туристів і, відповідно, до входу на вежу утворюється довжелезна черга. Вона, правда, рухається швидко, але це теж відносно, як правило 30-40 хв. доведеться постояти. Для себе я зробила висновок, що без цього оглядового майданчика цілком можна обійтися, краще піднятись на один з пагорбів і подивитись на місто з парку і безкоштовно. Вхід на вежу нещодавно подорожчав і тепер складає 35 лір. Але якщо ви гурман і бажаєте
посидіти у вишуканому ресторані з видом на місто, то вам сюди, лише не забувайте попередньо бронювати столики, особливо ввечері скоріше за все буде все зайнято.
Хвилюватись про те де і як поїсти не варто взагалі, кав’ярні, кебаб, ресторани, кондитерські на будь-який смак є взагалі всюди. Ціни практично всюди однакові, з меню можна ознайомитись при вході в ресторани, отже вибрати для себе те, що хочеться, не складе ніяких труднощів. На вулицях також продають варену і печену кукурудзу та смажені каштани.
Ідея про інші оглядові майданчики – безкоштовні і з парком, знайшла своє продовження на наступний день. Одним з найпопулярніших місць на європейській стороні міста є пагорб Pierre Loti, що знаходиться над мечеттю Еюп на однойменній площі. Тут ми зробити фатальну помилку, оскільки добираючись із пересадками на громадському транспорті, вирішили “зачепити” по дорозі палац Topkapi і давню міську стіну, яку турки бережуть вже кілька століть. Відволікшись на прогулянку у цьому місці, а потім ще й попавши у “затор” з людей на площі Еюп:
на пагорб ми піднялись в обід саме тоді, коли туди вже прийшли усі найлінивіші. Для любителів неспішного відпочинку з гарним краєвидом на пагорбі працює кав’ярня-тераса, де подають лише каву чи чай, після довгенького підйому по схилу – це саме те, що треба втомленому туристу.
На захід сонця, оскільки він був останнім у нашій мандрівці, ми намітили грандіозний план – дістатись до найвищого пагорбу Стамбула, але все склалося зовсім не так, як хотілось… звичний міський ритм і величезні відстані внесли свої корективи і до заходу сонця дістатись до запланованого місця ми фізично вже ніяк не встигали, тому вирішили замінити цю локацію на більш відому, але ближчу за розташуванням – Maiden’s Tower, або Дівочу вежу, або ж вежу Леандра, яка, до слова, є “візитівкою” міста, її фото зустрічається тут повсюди – на путівниках, у вигляді картин, на сувенірній продукції тощо. Ця вежа оповита різними легендами, власне тому вона і має різні назви. Знаходиться вона прямо посеред Босфору і найкращий вид на вежу відкривається із набережної в районі Ускюдар на азіатській частині Стамбула. Захід сонця в цей вечір був неймовірно феєричним, це був, певно, найкращий прощальний подарунок нам від цього прекрасного міста, а завтра нас очікував від’їзд додому.
Підсумки подорожі у Стамбул
Підводячи підсумок цієї подорожі для себе відмітила такі пункти:
1. Якщо ви вперше у Стамбулі і хочеться просто релаксу – можна обмежитись “Старим містом” і набережними по обом сторонам Босфору (Галатським мостом можна перейти на іншу сторону пішки);
2. Якщо є заплановані місця, які дуже хочеться відвідати, але вони знаходяться далеко – користуйтесь громадським транспортом з Istanbulkart;
3. Якщо не любите натовп, постарайтесь дістатись до відомої пам’ятки чим
раніше, бажано до 10 години ранку;
4. Якщо вас цікавить вид “місто як на долоні”, забирайтесь повище на пагорби і насолоджуйтесь!
5. Не бійтесь пробувати місцеву кухню. Смачно! І так, всюди можна торгуватись, одного разу мені довелось торгуватись в ресторані, це вийшло випадково, але такий факт мав місце бути;
6. Для того, щоб поїсти, не обов’язково звертати на безлюдні вулички, навіть на центральних площах ціни на їжу приблизно однакові;
7. І ще одне, мабуть найголовніше – завжди мати при собі Google Maps і тарифний пакет від свого мобільного оператора, який дозволить вільно користуватись інтернетом. Пам’ятайте, офф-лайн карти не будуть працювати у режимі пішохода.