Другий рік поспіль, підбиваю підсумок року публічно. Плани будував завжди, але не ділився ними, поки внутрішній соціопат перемагав. Отже, рік був феєричним і неймовірно цікавим, але розуміння приходить тільки гортаючи архів фоток в телефоні і намагаючись описати це. А те що він був непростий, ви і самі знаєте 😉
Подорожі та краєзнавчі поїздки
Почнемо з подорожей, а до серйозних тем перейдемо в кінці. Зрозуміло, що більшість моїх задумок залишилось у теорії. Ірландія, Шотландія, Азори, яхтинг на Балатоні, літні Лофотени, Йорданія, Бордо, Ліван, Пів.-Сх. Азія і вже не пам’ятаю що ще було на тому папері, який я викинув у смітник десь на початку червня. “Згоріли” тільки квитки в Берлін і подорож Північною Німеччиною. Та в останній момент відмінив грудневі поїздки в Стамбул і Белград, не зазнавши збитків.
А тепер детальніше.
Січень – лютий
На початку року, ми ще відпочивали від поїздки в Південну Америку і була купа робочих справ. Тому, коротко побували в Мішкольці та Будапешті і досліджували навколишні регіони, щоб наповнити місцевим контентом свої проекти. Зачекінились на фестивалі різників у Гечі, на Високому камні в Жденієві та Мукачівському районі.
Березень – квітень
В перших числах березня махнули в регіон Шампань. Ситуація вже була досить напружена. Стояти в черзі, у Версаль разом з китайцями, не хотілось, а через день-два після нашого повернення, зачинили кордони.
Напруга навколо зростала, тому наше з Ярослава Стинич ранкове кавування прийшлось перенести з кав’ярень в менш людні місця. Декілька разів були на замку Паланок, потім в пошуках гарних панорам, об’їздили всі високі точки навколо Мукачева.
І поки все було зачинено, продовжували шукати цікаві місця неподалік Мукачева. Раніше на краєзнавчі поїздки не вистачало часу та сил, а зараз всі карти зійшлись. Відвідали Березинку, Жорнину, цвітіння сакур, Лумшори, Чайну плантацію в Мукачеві.
Травень
Десь в травні, нам здалось, що закінчились ближні об’єкти і почали рухатись далі. У Володимира Прокопця теж було шило в дупі і він приєднався до нас.
Ось короткий список травневих поїздок:
Виноградівщина – Музей мисливства, Квасівський замок, одні з найсмачніших лангошів Закарпаття у Вілоку, замок Канків, буйволи в Олешнику та замок Нялаб в Королеві;
Сходили на Обавський камінь через Чабин;
Шукали залишки ракетної частини в селі Чікоші;
Провели вікенд в готелі Катерина та показали дітям бункер Арпада;
Шукали та знайшли хрест Шенборнів у Ганьковиці.
В процесі цих пошуків, прочитали статтю ужгородського експерта, що в селі Березники є могили графині та графа Шенборнів. Так почалась одне з самих цікавих досліджень цього літа.
Червень
Десь в червні у нас згоріли квитки в Берлін, але в поєднанні з попередніми знахідками, це підштовхнуло мене шукати більше і глибше.
Ми поїхали в Загаття подивитись на штольні Міндзидзьохи, в яких по легенді видобували золото. Одну з них пізніше дослідили з спелеологами, але залишились ще недосліджені.
Потім спустились в Черлену печеру в Тячівському районі.
Активно досліджували помилку Шенборнів-Шенбергів і остаточно розібрались з цією історією. Графи Шенборни виявились баронами Шенбергами, а деталі читайте в окремій статті.
Піднялись на Стій по колишній військовій дорозі та поїли неймовірну форель в Березниках. І по дорозі заїхали на мінеральний гейзер в Драчині.
Почали дивитись в сторону Берегівщини. Відвідали Мужієво та відвали золоторудника, почали пошуки каолінових печер. В цьому селі неможливо пропустити руїни Храму Іоану Хрестителю, а могила коня є єдиною в Україні.
Мене все більше цікавили печери та штольні, тому ми об’їздили Нижнє Солотвино, Щасливе, околиці Мукачева та Худлєво.
Червень відмітили ще однією знахідкою – базальтові стовпи в Жборівцях. Подібний об’єкт є на Рівненщині. В Закарпатті про існування базальтових стовпів забули, поки не знайщов згадку в розповіді геолога з 1970-х і не почав шукати цілеспрямовано. Зараз туди вже водять тури і їздять туристи.
Неподалік, в Кольчині, ще виявились залишки старовинного городища та чудове озеро на місці кар’єра.
На своє день народження влаштував екскурсію на Першу закарпатську палинчарню та готував угорський халасле в садибі Bed&Bike. Рекомендую обидва об’єкти.
Добили місяць поїздкою в Київ та відвідали по дорозі Підгірці, Буськ і Тараканів.
Липень
В перші дні місяця встиглі відновити інфу про будинок з ляльками в Нижньому Солотвині, відвідали всілякі винні підвали та колишній маєток Шенборнів у Берегові, але головне, в ті дні відчинилась Хорватія, і ми вирішили перевірити всі нюанси на собі.
Спочатку перетнув пішки кордон, поговорив з угорськими прикордонниками і через пару днів рванули.
Ми були одними з перших українців, які поїхали в Хорватію і написали про умови та деталі угорського транзиту. Під час нашого перебування, хорвати надумали просити довідку про ПЛР-тест, але ми встигли і гарно провели там 10 днів.
Відкриттям липня для мене став 450 метровий тунель, що подавав воду на першу гідроелектростанцію на території сучасної України. Тоді я зайшов всього метрів на 15, але вже через тиждень привів спелеологів і дослідили об’єкт від початку до кінця.
Серпень
Шукаючи деталі цієї історії, віднайшли колишні шлюзи, залишки ливарного заводу та ще два тунелі – в Кольчині та Чинадієві, але відбулося це вже в серпні.
В серпні не збавляли темпів на Берегівщині. Абсолютний захват був, коли ми знайшли вхід в промислову каолінову шахту. Вона не була зачинена, тому провели невелике і безпечне дослідження ближніх коридорів. Шахту та місцину навколо, варто побачити кожному, тільки не забувайте про безпеку.
Захотілось продовжити нескладні поїздки закордон, і ми поїхати в Стамбул. А потім ще провели вихідні в Дрогобичі та Тустані.
В Чинадієві знайшли місце колишньої вузькоколійки і подумали, що було б прикольно створити закарпатський анолог “тунелю кохання”. А залишки насипу просяться стати веломаршрутом.
В тому ж Чинадієві, знайшли і залізли в розвідувальну штольню, що знаходиться в присілку Глинянець. Була легенда, що печера має довжину біля кілометра, але ми це спростували (Дякую Олександру за наводку).
Люди які спостерігали за нашими краєзнавчими дослідженнями, почали запрошувати і показувати цікаві місцини. Так ми попали на Дунавку, мисливський будинок Шенборнів та залишки ртутної шахти в Оленьові (Дякую Ольгі Єлькіній та Віталію Поповичу).
День Незалежності зустріли в Зачарованій долині Іршавського району, а наступного дня знайшли Долину каміння, якій езотерики приписують особливу силу.
Закінчили серпень ще однією мандрівкою в Стамбул ))
Вересень
Нас знову запросили дослідити печеру. В каталозі спелеологів її не виявилось, тому трохи пофантазували, яку назву їй дати – Незаймана, оскільки вхід дуже вузький, або Подорожуй, але місцеві сказали, що старі люди називали її Розбійницькою.
Весь цей час, ми згадували про мукачівські легенди, що на околиці міста був печерний монастир. Дехто стверджує, що їм 1000 років, а дехто каже, що це винниці, але хотів знайти і перевірити.
Все склалось так, що в розмові з Олександром Богдановим виплило, що він був там з монахами, років 10 тому, і зафіксував координату, а далі понеслось. Хочу влаштувати тут офіційні археологічні розкопки. Об’єкт має дуже цікавий потенціал. Детальніше все є в окремі статті. На даний момент, цей об’єкт цікавить тільки чорних археологів.
Сильним емоційним моментом було відвідання РЛС Шипка. Він має стати одним з туристичних магнітів Мукачева. Дякую Світлані Черновій та її чоловіку, що протоптали туди стежину і узгодили з військовими!
Десь в цей час, в місті створили туристичну раду і запросили приєднатись до неї. Мер міста вирішив поділитись повноваженнями в туристичній сфері, з тими хто має відношення до неї. Поки триває бета-тест, але відділ туризму ще ніколи не працював так системно, як зараз.
І феєрично закрили місяць, махнувши в Каппадокію. Відео з поїздки ще планую змонтувати.
Жовтень
Ресторан Скала – легендарний підземний ресторан місце в Ужгороді. Знайшов людину, яка знала де вхід і домовився про “залізти”.
Потім музей Берегівщини та печери в Косині і на горі Велика Берегівська. (Дякую Василю Ковачу за наводку).
Реалізував задумку, яка прийшла на початку карантину – оренда електрички. Тільки трохи спростив її і просто поїхали в Щербин та пройшлись дл Ужоцького перевалу і Волосянки.
В жовтні показав екскурсоводам деякі з тих об’єктів, що знайшов за попередні місяці. Життя там буде, тільки коли вони приведуть туристів. І знову махнув у Каппадокію. Поки не зачинились (Аліса Смірна, Ірина Газій-Марченко, Василь Стецько, дякую, що підхопили двіж).
Листопад – Грудень
Листопад накрив мене короною, тому більшість часу пройшла у ліжку, а потім були маленькі вилазки, сліпа дегустація тортів Ужгород, нові пошуки печер на околиці Мукачева та зйомки кулінарної програми.
Ще вдалось відпочити пару днів у Вілла Квітка та Шалє Кукавіца.
Грудневу поїздку в Туреччину, вже прийшлось відкладати і здавати квитки.
В середині грудня, приїхали родичі з Сербії, яких ми ніколи раніше не бачили, тому подивились Колочаву, Синевирську долину і цікавінки поряд з Мукачевом. В Синевірській поляні вперше відвідав Долину вовків.
На передостанніх вихідних зробили маршрут Ужгородщиною в пошуках сірих корів. Корів не знайшли, але побували у відновленому палаці Гіланьї в Середньому, палаці Плотені в Лазах, Ужгородській ГЕС. Вперше попав у відчинену Горянську ротонду і зрозумів, що це пам’ятка №1 в Закарпатті.
А ще хтось залишив драбину біля башти Невицького замку, тому був змушений перевірити, як справи всередині.
Здавалося, цього б могло вже вистачити, але завітав на виробництво торта Ужгород Nostalgia, а потім поїхав у Загаття, де попав на сербську хлібопекарню, нову пивоварню та знайшов найстаріших Стиничів у селі.
Ще раз повернувся до палацу Плотені, щоб подивитись його всередині, разом з Михайлом Іванциком, але про це ще не писав в Подорожуй.
Впевнений, що багато чого забув, але це основні мазки мандрівного пензлю.
Тревел-спільнота Подорожуй
Ще в кінці 2019 почав об’єднувати всі свої мандрівні проекти в тревел-спільноту. Здається, це була і є перша подібна онлайн-спільнота в Україні.
Ще в лютому здав документи на реєстрацію торгової марки Подорожуй, правда без лого. Лого зробив згодом.
Всі мої тревел-зустрічі, вебінари, школа, авторські тури, знижки та підтримка з візами і форс-мажорами, все це влилось в спільноту людей, яким цікаві подорожі. Для учасників все це стало доступно умовно-безкоштовно, а для інших залишилось на комерційних умовах.
Спільнота органічно зростала не дивлячись на початок коронавірусу, а я не робив різких рухів, поки було незрозуміло, що буде з подорожами, як довго будуть тривати ускладнення і як це все сприймуть навколишні.
Місяці два-три тому, ріст вийшов на плато. На даний момент нас трохи більше 80 осіб.
Цього року відбулось 27 вебінарів. Це при тому, що влітку зменшував активність у відповідності до сезону. Кожен вебінар – це корема країна та детальна інструкція, як організувати самостійну мандрівку туди.
Тревел-зустрічей було значно менше, оскільки карантин накладав обмеження на особисті зустрічі і багато учасників боялось приходити на такі події. Було декілька онлайн-зустрічей.
Спробували формат виїздної тревел-зустрічі, коли весь готель був у нашому розпорядження і поговорили про Непал. А у грудні вирішив відновити зустрічі, з дотриманням існуючих обмежень, і вже готуюсь на наступний рік та інші міста.
Сайт і соцмережі
Сказав би що цікаво було спостерігати за падінням на сайті Подорожуй, але воно було дуже кардинальне і не цікаве. Його відвідуваність впала зі звичних 1500-2000 читачів на день, до 100. Згодом трохи відновилось, але ще далеко до бажаних показників. Мої плани вийти на 100 000 читачів у місяць збудуться тільки після відкриття кордонів.
Це все сильно вплинуло на мою співпрацю з booking.com, і призвело до зменшення показників у три рази. А співпраця з airbnb взагалі впала десь на 100%.
Такі моменти змушують оптимізуватись, тому згорнув всі проекти, які не заробляли на себе. Тобто з березня, майже не приділяв уваги YouTube та telegram, оскільки вони потребують грошових вливань.
Інстаграм теж намагався перезапустити рази два, але системно він мені так і не вдався. Робити передрук постів з фб не хочу, а на унікальні не вистачає енергії та сил. Треба делегувати, але після відновлення туристичних процесів.
На цьому фоні мій Фейсбук дуже гарно зростав. За рік аудиторія зросла більше ніж на третину і нас вже більше 27 тис.
Інфографіки про Закарпаття
Навесні розробив десяток інфографік про Закарпаття. Є сироварні, басейни та аквапарки, винні підвали, печери, скелі, чани, цікаві водойми, водоспади, мінеральні джерела. Вони в сі з координатами. Користуйте для планування.
Крім того, неодноразово влаштовував цього року Бізнес-сніданки в Ужгороді та розважальгу гру Котото?, але цевже не про подорожі.
Побачимось в 2021! Сподіваюсь 😉