Людей завжди тягне у невідомість, а якщо вона ще й небезпечно складна, то ми стаємо в чергу на її підкорення. На початку минулого століття, залишалася одна велика пляма на карті – Південний Полюс. Люди знали про Антарктиду вже майже 100 років, але ніхто не зміг добратися до південного полюсу Землі.

Саме цій, одній з найбільш нещадних і виснажливих гонок на виживання, присв”ячений норвезький музей Фрам, який знаходиться на березі Північного моря в Осло.

=== Читайте про термальні купальні Хайдусобосло та Дебрецену ===

Сто з лишнім років тому, Норвегія була бідною і забутою окраїною Європи, що тільки отримала повну незалежність від Швеції. Їм дуже потрібні були національні герої, які сформують віру в Норвегію і надихнуть всіх своїм успіхом. Першим і найбільшим героєм тоді став Фрітьоф Нансен, який на лижах пересік Гренландію, а його методи виживання в Арктиці стали прикладом для всіх полярників.

fram2

Підростаюче покоління, до якого відносився Руаль Амундсен, теж шукало свої успіхи. Оскільки Північ була підкорена, то Амундсен почав дивитися на Південь.

В змаганні у нього був один основний конкурент – Роберт Скотт – офіцер королівського флоту Великобританії.

Майже всі знають чим закінчилася ця гонка, але мало хто знає, в чому її причини.

У них було декілька великих відмінностей:
– Руаль Амундсен готувався, а Роберт Скотт – не дуже;
– Скотт вірив , що сила людського духу буде тягнути сані з вантажами і не дасть замерзнути, а Амундсен скопіював одяг ескімосів, знайшов найкращих собак, модернізував сані до погодних умов і т.п.;
– Скотт довірив закупівлі торгашам, а Амундсен якість кожного продукту перевіряв самостійно.
– і нарешті, у Скотта було достатньо грошей від держави, щоб розслабитись, а Амундсен збирав їх по крихтам і все робив з розумом.

fram3

Можете собі уявити розчарування Скотта, який дійшов до Полюсу і побачив там прапор Норвегії, що встановив декілька днів до того Амундсен. До своєї бази група Скотта не дійшла, замерзши у снігах.

Ось саме цьому і присвячений музей.

Коли стоїш на палубі Фрама і уявляєш його затиснутим у кригах, то розумієш, що ті хлопці були набагато хоробріші за тебе. Не треба багато хоробрості, щоб заплатити гроші і пройти через криги на сучасному човні, але зовсім інше, коли ти знаходишся в невеликому дерев”яному кораблі, який скрипить-тріщить і відданий на волю стихії.

Вхід коштує 10 євро і на спокійний огляд музею треба пару годин.

п.с.: Подорож в Антарктиду це одна з моїх мрій. Стримує тільки один фактор – самостійна подорож обійдеться мінімум в 5000-6000 у.о. на особу, а нас двоє.